Навіщо Росія розстрілює дедалі більше українських міст: аналіз ситуації

Вперше з початку війни росіяни 11 березня атакували ракетними ударами Дніпро та Луцьк. Під ударом та Івано-Франківськ. Що це означає? Як далеко ще може зайти російська агресія?

Армія РФ

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич пояснює:

"Тактика РФ у війні проти України змінилася другого тижня вторгнення. Коли росіяни почали активно бити похилого віку. Початкова ідея (швидко зломити опір ЗСУ та територіальної оборони, досягти успіху хоча б в одному або кількох великих містах – і з позиції сили диктувати свої умови капітуляції) провалилася. Після цього розпочалася зовсім інша війна. З ударами та по мирних. Із розширенням зони цих ударів".

За словами експерта, якщо спочатку агресор намагався зламати опір на півдні, на сході (особливо в районі лінії опору), у Харкова та Києва, то зараз ми бачимо, що під ударом фактично вся Україна.

"Росіяни діють за принципом – а якщо так? Може так вдасться змусити капітулювати? Не вдається. І тому вони збільшують географічний розкид ударів, посилюють обстріл житлових районів. Цілеспрямовані обстріли, – наголошує Ігор Тишкевич. – Це цинічна спроба вплинути на гуманізм української влади. За принципом: "давайте домовимося — і в мирних перестануть стріляти". І російські пропагандисти звинувачуватимуть саме Київ у тому, що Москва наказує обстрілювати мирних жителів. І розширення географії вкладається у цю канву. Росіяни розраховують не лише посіяти паніку, а й настроїти певну частину населення проти української влади. З погляду Кремля, це має допомогти змусити Зеленського капітулювати".

На жаль, такого роду обстріл триватиме, прогнозує експерт. І лише посиляться, коли на Україну накотить друга хвиля російських військ, яку зараз активно готує агресор.

"Путін настільки ув'язнений в Україні, що вже не може здати назад, – упевнений Ігор Тишкевич. – Якщо згадати історію – чи то Російська Імперія чи СРСР – то правителі, які визнавали поразку у війні, як мінімум, позбавлялися влади, як максимум – життя. Відповідно, для Путіна важливо досягти хоч чогось в Україні, що можна видати за свій успіх. Інакше у списку невдалих правителів Росії він займе своє почесне місце. І це вже питання його особистого виживання. І, можливо, не лише як політика".

Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович наголошує, що російська армія перейшла до війни інфраструктур, а тому жодне місто не може почуватися у безпеці.

"Терор може поширитись на велику кількість великих міст України. Його мета – посіяти страх і сумніви у суспільстві, таким чином, щоб ми самі захотіли капітулювати. Чи захочемо — інше питання. Я знаю, що будь-який обстріл робить наших людей лише злішим", – зазначає Денис Попович.

Реакція решти світу, за його словами, – питання філософське. Чи відреагує, чи не відреагує. Третього не дано.