Defence City: нова ініціатива для ОПК України чи шлях до корупції під час війни

Оборонно-промисловий комплекс (ОПК) є ключовим елементом безпеки й виживання України у часи повномасштабної війни, особливо на тлі постійних зупинок поставок зброї від США. Влада намагається створити сприятливі умови для розвитку ОПК, зокрема через пакет законопроєктів Defence City. Однак запропоновані зміни можуть створювати чимало нових перешкод. Що не так з Defence City, кого ці новації можуть підтримати, а кого, навпаки, залишити за бортом ОПК України.

Законопроєкти Defence City можуть нашкодити ОПК України. Фото з відкритих джерел

Як писали "Коментарі", потенціал розвитку вітчизняного військово-промислового комплексу більш ніж високий, але йому заважає чимало перешкод. Одним з нових викликів може стати ініціатива Defence City, яка за ідеєю мала б покращити ситуацію, а не навпаки.

Що пропонують законопроєкти Defence City

У червні 2025 року Верховна Рада України зареєструвала пакет із чотирьох законопроєктів, спрямованих на створення спеціального правового режиму для вітчизняних виробників озброєння та військової техніки.

Перелік законопроєктів до Defence City:

• 1) №13420 "Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу";
• 2) №13421 "Проєкт Закону про внесення зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу";
• 3) №13422 "Проєкт Закону про внесення зміни до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України про підтримку підприємств оборонно-промислового комплексу";
• 4) №13423 "Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу".

Пакет законодавчих ініціатив підписали 130 народних депутатів, а один із ключових авторів став голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Він закликав не зволікати з ухваленням документів і наполіг на їх розгляді у першому читанні до середини липня.

Гетманцев також вказав на ключові зміни, які, на його думку, пропонує законопроєкт:

• - Створення спеціального переліку підприємств ОПК, що будуть резидентами Defence City. Формувати та вести його буде Міністерство оборони України.
• - Податкові та митні пільги для учасників цього переліку, зокрема звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування та звільнення від сплати земельного податку, податку на нерухомість та екологічного податку до 1 січня 2036 року.
• - Збереження чинних податкових преференцій для підприємств ОПК, зокрема звільнення від ПДВ, прискорена амортизація, податкові пільги для працівників релокованих підприємств.
• - Спрощення митних процедур та експортного контролю для військових технологій.
• - Додаткові гарантії захисту підприємств у межах кримінального процесу.
• - Державна підтримка релокації підприємств оборонної сфери.
• - Можливість встановлення Нацбанком окремих правил валютного контролю та валютних операцій для підприємств зі спеціального переліку.

За словами Гетманцева, ці зміни мають на меті створення сприятливого середовища для розвитку українського ОПК. Однак, попри декларовану мету експерти вбачають серйозні ризики у законопроєктах Defence City.

У чому проблема законопроєктів Defence City

Наприклад, законопроєкт №13420 пропонує масштабні податкові пільги для підприємств, які потраплять до переліку підприємств ВПК та платформи Defence City. Однак це можливо при виконанні деяких умов: 90% доходу за рік потрібно отримувати від постачання товарів та послуг у сфері оборони; мати реєстрацію в одному з регіонів, які потребують МО та не порушувати вимог Міноборони, зокрема не мати зв'язку з РФ або не бути зареєстрованою в іншій країні.

Таким чином, гіганти українського літакобудування, як-от ДП "Антонов" чи "Мотор Січ", можуть не відповідати цим умовам, попри стратегічну важливість і наявність держконтрактів. Причина у тому, що вони можуть мати дохід менш як 90% на оборону. Чинна редакція законопроєктів Defence City може повністю виключати виробників зі змішаним портфелем, яких в Україні більшість. Це означає, що підтримку отримає лише вузький перелік гравців ринку, частина з яких може бути не найефективнішою.

У разі відповідності критеріям Міноборони, підприємство отримує звільнення від податків, а з ним й інші можливості, зокрема продавати місця працівників своїх підприємств у вигляді "бронювання". Як писали "Коментарі", така "послуга" в Україні може коштувати щонайменше 7000 доларів з особи.

Проте це можуть бути дрібниці порівняно з можливістю не платити податки, наприклад, на прибуток підприємств. У цьому випадку доведеться доводити реінвестування коштів у виробництво, але і тут є обхідні шляхи. Одним із способів реінвестування законопроєктом пропонується купівля обладнання, що застосовується у виробництві. Ця вимога легко дозволить вивести прибуток з України, достатньо створити закордоном "свою" компанію та купити у неї обладнання за завищеними цінами, а "різницю" залишити на банківських рахунках закордоном.

Інший законопроєкт №13421 дозволяє учасникам переліку у спрощеному вигляді проходити митні процедури, або ж зовсім обходитися без них, що може створювати додаткові ризики для контрабанди.

А законопроєкт №13422 пропонує виділяти 50% податку на доходи фізосіб, що залишається в бюджетах сільських, селищних та міських громад, зараховується до спецфонду громад, призначений для релокації підприємств ВПК. Натомість такі громади не платять до держбюджету реверсну дотацію. Таким чином, можна буде витратися на будівництво інфраструктури для роботи оборонних підприємств. Однак у цьому випадку існують ризики, що ці роботи будуть виконувати наближені до місцевої або регіональної влади компанії.

Однак найбільше зауважень викликає законопроєкт №13423, який змінює положення Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. У його рамках пропонується слідом за статтями 43 і 43-1, що звільняють від кримінальної відповідальності за захист України та виконання спеціального завдання, зробити те саме і при виконанні державного оборонного замовлення. Це створює ризики на безкарність за корупцію на суму у розмірі 750 мільярдів гривень лише у 2025 році.

Громадська антикорупційна рада при Міноборони назвала таку норму "неприйнятною", адже вона відкриває прямий шлях до безкарності за зловживання.

За словами ветерана та громадського діяча Юрія Гудименка, цей документ неможливо врятувати, і він є "проєктом-громовідводом", створеним лише для того, щоб відвернути увагу від проблем решти проєктів.

Крім того, механізм включення до переліку резидентів Defence City виглядає як "ручний режим": Міноборони самостійно формує список компаній, не маючи чітких і прозорих алгоритмів. Додатково суперечливим є виключення підприємств, які є резидентами Дія.City — попри їхні заслуги у впровадженні цифрових рішень для фронту.

Таке рішення виглядає нелогічним, особливо якщо врахувати, що багато компаній із ІТ-сектору активно працюють над дронами, системами спостереження та логістичними платформами для армії.

Чому законопроєкти Defence City варто доопрацювати

Народний депутат Олексій Леонов, один із прихильників ідеї Defence City. За його словами, Україна має величезний потенціал власного оборонного виробництва, але для його реалізації потрібне не лише фінансування, а й умови. На його думку, Defence City дозволить створити такі умови, а також залучити як внутрішніх, так і міжнародних партнерів.

Леонов також вважає, що Україна має йти шляхом так званої "данської моделі", коли міжнародні партнери закуповують озброєння в українських виробників. Для цього потрібні податкові стимули, експортні пільги та правовий захист. Проте він визнає, що без доопрацювання чинні проєкти мають недоліки, які можуть підірвати довіру до ініціативи.

Центр протидії корупції (ЦПК) вказує на важливі моменти у законопроєкті, які дозволять:

• - Звільнити від відповідальності неблагополучних постачальників зброї "заднім числом": навіть якщо правопорушення сталося до включення підприємства до переліку підприємств ОПК, але під час воєнного стану відповідальність не настає, якщо діяння було "виконання контракту".
• - Створити імунітет для підприємств ОПК: юридичні особи не підлягають кримінально-правовим заходам протягом усього терміну перебування у переліку Міноборони, навіть якщо фактичні обставини порушення виникли раніше.
• - Запровадити винятковий контроль Генпрокурора: тільки Генеральний прокурор може внести відомості до ЄРДР про такі правопорушення, тільки він може санкціонувати повідомлення про підозру, затримання, арешт, обшук, тимчасовий доступ, усунення з посади тощо. Будь-яке клопотання у суді розглядається лише після погодження з ним.
• - Впровадити особливий режим на роки вперед: такий режим діятиме не лише під час воєнного стану, а ще протягом трьох років після його завершення.

6 ризиків, які несе ухвалення законопроєктів Defence City від ЦПК:

• - Абсолютна концентрація можливостей у руках Генпрокурора та ручний режим притягнення до відповідальності, політизує всі розслідування зловживань ВПК та нівелює гарантії незалежності слідства.
• - Узаконення безкарності під прикриттям договору: запропонована модель дозволяє визнати "некримінальними" будь-які дії, якщо їх виконавець надасть будь-які докази, необхідні для оборонного замовлення. Наприклад, закупівля обладнання в рази дорожче ринку, з виведенням частини коштів на підконтрольні фірми навіть з очевидними порушеннями конфлікту інтересів, зможе стати "легальною" — кошти ж сплачені на виконання контракту, а постачання обладнання так чи інакше сприяє підвищенню обороноздатності.
• - Відсутність об'єктивних критеріїв фактичної амністії у таких злочинах, оскільки категорії "суспільно корисна мета" або "зміцнення обороноздатності" досить дискусійні та не мають чітких визначень.
• - Імунітет "заднім числом" , що дається фактом включення підприємства у перелік Міноборони після скоєння правопорушення всі попередні дії, навіть очевидно злочинні, фактично амністуються, якщо їх можна формально ув'язати з контрактом на оборонні закупівлі за умов військового становища.
• - Складність кваліфікації дій учасників викликана можливим застосуванням статті 43-2 у разі її прийняття, коли слідом за фігурантами з підприємств ВПК доведеться скасовувати розслідування щодо інших осіб, які брали участь у цих схемах, не входячи до переліку МО України;
• - Надмірна концентрація повноважень у Міноборони, який де-факто стане органом, який зможе роздавати імунітет від кримінального переслідування за зловживання. З огляду на те, що МОУ відповідає за формування політики у сфері оборони та бюджет це створює надмірні корупційні ризики.

Оборонні закупівлі у 2025 році можуть досягти суми у 750 мільярдів гривень, що разом із можливістю уникнути кримінального переслідування різко загострять корупційну ситуацію у сфері закупівлі зброї державою. І це при тому, що "Коментарі" неодноразово писали про скандали в МО України, пов'язані навколо купівлі зброї, активним учасником яких є колишній головний антикорупціонер Артем Ситник.

Основним лобістом Defence City став Данило Гетманцев. Однак, ще одним із співавторів пакету законопроєктів є голова фракції "Слуга народу" у ВР Давид Арахамія, який прямо підтримав ініціативу. Саме Арахамія міг бути лобістом скандального концерну ЄДАПС.

Наразі ініціатива Defence City лише декларацує добрі наміри, ніж створює ефективну модель стимулювання. Надто багато залежить від тлумачень чиновників, а прозорість ухвалення рішень викликає питання. Попри пільги, зростання виробництва та стратегічна переорієнтація, всередині залишається багато системних ризиків.

Головним викликом потрібно уникнути повторення "моделі Укроборонпрому", яка роками залишалася замкнутою структурою з непрозорим фінансуванням і обмеженим доступом для приватних ініціатив. Якщо Defence City піде тим самим шляхом, це може стати не прискорювачем реформ, а їх гальмом. Громадські організації закликають парламент не поспішати з ухваленням і провести публічне обговорення положень.